Комунальний заклад освіти "Керносівський заклад дошкільної освіти "Сонечко" Перещепинської міської ради Дніпропетровської області"


запам'ятати
Забули пароль? Реєстрація

 

Праця дітей у природі

Своєю новизною, красою і різноманіттям природа емоційно впливає на дошкільників, викликає у них подив і захоплення, бажання більше дізнатися. Праця у природі дуже важлива для інтелектуального розвитку дітей.

 

Педагоги, організовуючи трудову діяльність, мають змогу урізноманітнювати діяльність дошкільників, що сприяє активному засвоєнню та використанню ними набутих знань, а отримані враження спонукають їх до активного обміну думками, сприяють формуванню суджень на основі аналізу результатів праці та порівнянь. Праця у природі сприяє розвитку спостережливості, допитливості, вихованню інтересу до сільськогосподарської праці та поваги до людей, які нею займаються. У процесі праці діти ознайомлюються з найпростішими технічними пристосуваннями, знаряддями, оволодівають навичками роботи з ними, вчаться дбайливому ставленню до природи.

 

Праця дітей у природі сприяє також і фізичному розвитку дітей — удосконалюються рухи, стимулюється діяльність різних органів і систем організму. Через зміст праці у природі, скажімо, під час вирощування красивих квітів, задовольняються естетичні потреби дітей. Організація трудового процесу відповідно до вимог культури і естетики, використання результатів праці для задоволення практичних потреб і радісних естетичних емоцій дає змогу педагогам ефективно здійснювати естетичне виховання дітей.

 

Праця у природі, як жодна інша, ефективно сприяє формуванню морально-вольових якостей особистості, дає змогу розширити кругозір малюків. Саме праця у природі є тією діяльністю, у процесі якої оптимально реалізуються всі завдання екологічного виховання:
  • засвоєння знань про найбільш важливі взаємозалежності у природі;
  • формування ціннісних орієнтацій;
  • виховання бажання спілкуватися з природою; засвоєння правил природокористування;
  • формування перших навичок природодоцільної поведінки.

 

Праця у природі є першим доступним дітям дошкільного віку видом соціально значимої продуктивної трудової діяльності, у процесі якої виробляються конкретні матеріальні цінності: вирощуються квіти, овочі, фрукти тощо.
Результати праці конкретні та зрозумілі, однак їх неможливо швидко досягти. Віддаленість результату потребує від дитини тривалих фізичних і розумових зусиль, повсякденної кропіткої роботи, терпіння. Як правило, більшість дітей охоче доглядає за живими об'єктами, пізнаючи світ живої природи, розкриваючи у собі нові можливості, набуваючи досвіду дбайливого ставлення до всього живого.

 

Праця дисциплінує, виховує почуття відповідальності за життя живих істот, рослин. Адже не политі у спеку рослини можуть засохнути, ненагодована пташка чи тварина — загинути чи захворіти. Догляд за рослинами у квітнику та на городі не лише дає змогу виховати у дітей інтерес до природи, сільськогосподарської праці та повагу до людей, які нею займаються, а й сформувати у дошкільників трудові навички і бажання працювати.
Однак у дітей дошкільного віку ще мало досвіду, недосконалі вміння, тому дорослі повинні так організувати діяльність, щоб дошкільники відчували радість праці, позитивно ставилися до неї. 

 

 

Вимоги до організації праці дітей у природі

 

Найперше, про що має потурбуватися педагог, організовуючи будь-який вид діяльності, зокрема і працю дітей, це про безпеку їх життєдіяльності:
 рослини слід розташовувати так, щоб діти могли доглядати за ними, стоячи на підлозі у груповій кімнаті чи на стежці на городі;
 не можна дозволяти дітям старшого дошкільного віку переносити масу більшу ніж 2 — 2,5 кг;
 не можна залучати дітей до розведення вогнищ, спалювання сухого листя;
 загальний час, що відводиться на виконання роботи, не має перевищувати 30 хв. При цьому кожні 7—10 хв. слід змінювати діяльність дітей або влаштовувати перерви.
 
Організація праці дітей у природі має відповідати певним педагогічним вимогам, зокрема праця має бути:
 спрямованою на розв'язання завдань, означених у Базовій програмі розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля» (далі — Базова програма), зокрема всебічного (пізнавального, соціально-морального, емоційно-ціннісного, мовленнєвого, фізичного, креативного) розвитку дітей; формування знань; виховання допитливості, ціннісного ставлення до природних об'єктів тощо;
 вмотивованою — щоб виконувати завдання з інтересом, охоче дитина повинна розуміти, що і для чого вона робить. Скажімо, організовуючи дітей на розпушування ґрунту на грядках, вихователь мотивує необхідність цієї праці так: «Бачите, яка щільна шкірочка утворилася на поверхні грунту. Вона перекрила повітрю доступ до корінців, і рослини погано ростимуть. Щоб повітря знайшло шлях до корінців, треба розпушити поверхню грунту»;
 посильною для дітей — залучаючи дітей до праці, доручаючи їм певну ділянку роботи, треба враховувати вікові особливості і можливості дітей з тим, щоб вони мали змогу успішно виконати доручену справу. Успіх приносить дитині радість, почуття задоволення, а позитивні емоції, що виникають під впливом виконання завдань і високої оцінки вихователя, важливі для формування у дітей любові до праці;
 систематичною — проводитися як на заняттях, так і в повсякденні, адже лише за умови систематичної, повсякденної роботи можна сформувати у дітей міцні трудові навички, навчити виконувати свої обов'язки;
 добре організованою — під час колективної праці усі діти мають працювати одночасно. Увесь потрібний інвентар треба підготувати заздалегідь. Пояснювати і показувати прийоми роботи слід коротко і цікаво. Важливо створити у групі позитивне емоційне ставлення до виконання трудового завдання, щоб праця викликала у дітей радість від спільних зусиль, адже емоційне піднесення сприяє створенню інтересу, позитивного ставлення до праці.

 

Організовуючи працю дітей у природі, слід обов'язково подбати про виконання гігієнічних вимог, зокрема:
 працю слід організовувати у той час, коли надворі не спекотно, — вранці або увечері;
 інвентар має відповідати зростові дітей;
 необхідно переодягати дітей в одяг, спеціально принесений батьками для праці у природі, який слід зберігати у групах;
 необхідно забезпечувати періодичну зміну пози дітей, запобігаючи перевтомі;
 після закінчення роботи слід добре вимити руки.

 

Форми організації праці дітей у природі

 

Організовуючи працю дітей у природі на території дошкільного закладу, педагоги здебільшого використовують такі форми трудової діяльності, як доручення та колективна праця.

 

Доручення є найдоступнішою і найпоширенішою формою залучення дітей до щоденної трудової діяльності у дитячому садку. їх поділяють на види за:
 складністю завдань — прості і складні;
 тривалістю виконання — короткочасні і довготривалі;
 способом організації дітей — індивідуальні та групові.

 

Трудові доручення широко використовують у всіх вікових групах. Так, у молодшій групі вихователь дає прості доручення, які мають індивідуальний, короткотривалий, епізодичний і простий за своїм змістом характер, скажімо, вихователь залучає дітей до поливання рослин на грядці чи у квітнику. Ці перші трудові доручення допомагають підвести дітей до усвідомлення того, що все
живе потребує догляду. 

 

Починаючи із середньої групи, діти отримують складніші і триваліші доручення. Завдання можуть бути пов'язаними з проханням або звертанням до інших осіб, прибиранням і підтриманням порядку на майданчику, насипанням
корму у годівниці для птахів тощо. Дітям надається більше самостійності під час їх виконання: скажімо, треба визначити, чи потребують квіти на квітнику поливання, і полити їх за потреби.

 

Важливо використовувати доручення для індивідуальної роботи з дітьми. Наприклад, дитині, яка не проявляє інтересу до рослин, можна подарувати кімнатну рослину і запропонувати вирощувати її вдома, доглядати і розповідати іншим дітям у групі, як вона росте. Виконуючи доручення, дошкільники стають більш обов'язковими, відповідальними, привчаються виявляти вольові зусилля щодо самоорганізації діяльності задля досягнення результату. Для цього важливо, щоб діти усвідомлювали доцільність, значущість для них загальної справи та конкретних доручень.

 

У старшій групі під впливом вимог вихователів і батьків та з їх безпосередньою допомогою дошкільник поступово навчається виконувати окремі доручення, а згодом — і складніші завдання, результати яких потрібні не лише йому особисто, а й мають значення для близьких дорослих, товаришів по групі. Хоча об'єктивна цінність цієї діяльності ще не досить велика, проте для самої дитини вона дуже важлива, зокрема для формування моральних якостей та підготовки до майбутньої суспільно-корисної праці.

 

Виконання групових доручень дає змогу привчити дітей до узгодження своїх дій, збагатити їх досвідом співробітництва, прищепити гуманістичні почуття, виховати вміння бути уважними одне до одного, допомагати одне одному.

 

 

Колективна праця

 

Колективна праця дає змогу формувати трудові навички і уміння одночасно у всієї групи дітей. Ця форма праці необхідна для встановлення позитивних відносин та згуртування дитячого колективу. Під час колективної праці у дітей формуються уміння приймати спільну мету праці, домовлятися, узгоджувати свої дії, спільно їх планувати, допомагати товаришу, оцінювати його працю. У дітей формується колективна відповідальність за виконання завдань.

 

З дітьми молодшого дошкільного віку (молодша та середня групи) проводиться колективна праця, мета якої — навчити, як треба висівати насіння, поливати рослини, прибирати ділянку тощо, а наприкінці молодшого дошкільного віку (середня група) — висаджувати розсаду. Дітей старшого дошкільного віку навчають перекопувати і розпушувати грунт, планувати грядки, прополювати їх від бур'янів тощо.

 

 

Керівництво працею дітей

 

Трудова діяльність дітей потребує керівництва з боку вихователя. Основними прийомами керівництва є показ, пояснення, нагадування, заохочування.
Доручаючи дитині самостійну справу, педагог має враховувати відсутність соціального, трудового, комунікативного досвіду дитини. Якщо справа незнайома, обов'язково слід показати і пояснити раціональний спосіб її виконання. А якщо, скажімо, спосіб догляду за певною рослиною вже відомий дітям, вихователю варто обмежитися нагадуванням і заохочуванням.

 

Колективну працю у природі організовують зі старшими дошкільниками 1—2 рази на тиждень. Об'єднання дітей для колективної праці є ефективним за наявності у них досвіду співпраці, належного оволодіння навичками у конкретних видах праці. Для колективної праці дітей можна організовувати як фронтально — усією групою, так і підгрупами.

 

Знання індивідуальних особливостей дошкільників дає змогу об'єднувати їх у підгрупи не лише за рівнями сформованості навичок співпраці, а й за взаємними симпатіями та рівнем сформованості комунікативних навичок:
 об'єднання дітей з високим рівнем сформованості навичок співпраці з однолітками з низьким рівнем сформованості цих навичок за умови, що —
- діти симпатизують одне одному;
- діти з низьким рівнем сформованості навичок співпраці симпатизують дітям з високим рівнем сформованості цих навичок;
 включення дітей з низьким рівнем сформованості навичок співпраці у групу дітей з високим рівнем сформованості навичок співпраці з однолітками, за умови наявності у ній активних дітей з високим рівнем сформованості комунікативних навичок.

 

Правильно організована колективна праця сприяє становленню доброзичливих стосунків між її учасниками.
Під час проведення колективної праці з дітьми молодшого дошкільного віку (молодша група) найчастіше використовують поетапний інструктаж. Це зумовлено особливостями молодших дошкільників: вони ще не в змозі утримувати у пам'яті послідовність трудового процесу. Наприкінці молодшого (кінець середньої групи) і у старшому дошкільному віці найчастіше використовують перспективний інструктаж, коли вихователь пояснює і показує весь хід роботи, і лише після цього діти її виконують.
Доцільність закріплення послідовності виконання роботи повинен визначати сам вихователь, беручи до уваги індивідуальні особливості дітей своєї вікової групи.
 
Під час проведення колективних форм праці дошкільникам часто доводиться виконувати завдання, які організовуються вперше, а тому потребують навчання дітей, формування у них певних знань і умінь. Скажімо, до того, як давати дітям індивідуальні та групові доручення прополювати грядки, розпушувати та підгортати грунт, слід організувати колективну працю для навчання дітей цієї діяльності.

 

Організовуючи колективну працю з метою навчання певної діяльності, слід дотримуватися педагогічних вимог до її структури, яка обов'язково має містити:
 надання необхідних знань;
 мотивацію праці;
 показ і пояснення способів дії;
 власне працю;
 аналіз отриманих результатів.
Наприклад, колективну працю, пов'язану з вирощуванням рослин, слід будувати за такою структурою:
 бесіда про рослини — про їх зовнішній вигляд, необхідні умови для вирощування, значення для людини та природи;
 постановка мети і мотивація праці;
 обстеження посадкового матеріалу;
 інструктаж;
 хід роботи;
 підбиття підсумків.

 

Дорослим не варто забувати, що звичка до праці з'являється не одразу, її формування потребує терпіння і наполегливості. Діти не завжди і не одразу проявляють інтерес до трудової діяльності. Цей інтерес необхідно виховати і сформувати. Дуже важливо залучати до цієї роботи батьків вихованців. Педагоги мають так організувати співпрацю з батьками, щоб вона була цікавою
і практично значимою і для батьків, і для дітей.